Формування мотивації навчальної діяльності на уроках світової літератури. Опис досвіду

Час зобов'язує педагога шукати такі форми проведення уроку, які захопили б, принесли радість і задоволення. Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, шаблонності, сприяє ширшому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей.

 «Навчання є найінтенсивнішим, коли відбувається в контексті підтримки, заохочування і помочі... хто пояснює і уточнює – вчиться. Що діти зроблять разом сьогодні, вони зможуть зробити завтра   .. самостійно», – ці слова Виготського сьогодні, як ніколи раніше, актуальні в освітньому процесі шкіл України. Науково-технічний прогрес за останні роки зробив черговий ривок уперед, діти випереджають нас за швидкістю освоєння нових технологій. Але, щоб вони стали гармонійними особистостями, учителі мають застосовувати нові форми і методи, які допоможуть співпрацювати з дитиною.

Основним завданням убачаю потребу розвитку в учнів свідомого ставлення до навчання, сприяння позитивній мотивації до пізнавальної діяльності, потребі у самопізнанні, самореалізації та вдосконаленні, створення самодостатньої особистості, яка не загубиться на складних життєвих шляхах. Саме тому працюю над методичною проблемою «Формування мотивації навчальної діяльності на уроках світової  літератури».

Проблема формування позитивної мотивації навчання завжди була актуальною у психолого-педагогічній діяльності. Як відомо, зміст навчання, його значимість для учнів лежать в основі мотиваційної сфери. Від змісту навчання залежить спрямованість учня, тобто мотиви навчання.                           Над проблемою мотивів у поведінці та діяльності людини в педагогіці та психології працювали багато вітчизняних і зарубіжних учених: Є.П. Ільїн, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, В.І. Ковальов, Л.І. Божович,                  К.К. Платонов, А.Н. Леонтьєв, Є.Фромм, К. Хорні, А. Маслоу, С. Б. Каверін, Б.І. Додонов, Р.М. Йеркс, Д.А. Зарайський, В.С. Мерлін і багато інших. Переконана, якщо людина знає для чого вчитися, де вона може використати свої знання і навички, то почне працювати з більшою віддачею.

Трактування мотивів навчальної діяльності носить у роботах психологів дуже широке значення. Це і мотиви як потреби, потяги, спонукання, схильності (Х. Хекхаузен), і як психічні процеси, стани, властивості особистості (К.К. Платонов), і як предмети зовнішнього світу (А.М. Леонтьєв), і як наміри, уявлення, ідеї, почуття, переживання                 (Л.І. Божович). На практиці переконалася, що доцільніше буде визначити мотиви навчальної діяльності як усі фактори, що обумовлюють прояви навчальної, активності (Є.П. Ільїн), або як спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності (А.К. Маркова). Ця тема – цікава та багатогранна. Як навчити школярів слухати і чути іншого, прийняти чи зрозуміти точку зору свого співрозмовника і толерантно ставитися до людей? Як заохотити учнів бути активними на уроці? На ці та багато інших питань намагаюся знайти відповідь під час роботи з учнями.

Напрацьований досвід сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі у самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні; забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини, особистісно зорієнтовану модель навчання; робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку світової літератури.

 Упевнена, урізноманітнення форм роботи значно підвищує мотивацію навчальної діяльності учнів, вдосконалює навчально-виховний процес, створює атмосферу творчої діяльності. Школярі вчаться висувати гіпотези, робити висновки, досліджувати результати, класифікувати матеріал. У них підвищується інтерес до навчання, реалізується принцип доступності у навчанні. Саме так учні розвивають творчий потенціал, демонструють здібності, пропонують нестандартні підходи до вирішення практичних завдань. У процесі підготовки до уроків школярі пов’язують теорію з практикою. Розширюється загальний кругозір учнів, збагачується словниковий запас. Все це свідчить про підвищення рівня інформаційного та духовного розвитку учнів, завдяки вдалим методам та прийомам мотиваційної діяльності.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя. Для підсилення мотивації діяльності дуже корисними, на мою думку, є використання інтерактивних технологій. Саме застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти         елементів  (О.І. Пометун):

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Тому у своїй роботі на різних етапах уроку використовую технологію опрацювання дискусійних питань; інтерактивні методики (робота в парах, «мозковий штурм», ділові ігри, «асоціативний кущ», «мікрофон», взаємне навчання, інсценізація); блочний метод викладання матеріалу; кооперативну форму навчання (урок-практикум, урок-пошук, урок-дискусія, урок-мандрівка, урок-панорама, урок-залік), також намагаюся відстежити емоційні переживання учнів під час розгляду тієї чи іншої теми. Для цього користуюся методом «Кольоровий щоденник настрою».

Помітила, що учням також подобаються рольові ігри, імітації. Так, наприклад, під час вивчення теми «Байка» шестикласникам цікаво уявляти себе у ролі персонажів, створених Езопом, Лафонтеном, Криловим. Використання рольових ігор допомагає визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки у подібних випадках шляхом «гри», виконання «ролі», яка є близькою до реального життя. Рольова гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі», що дісталася учневі, та надає можливість діяти «як насправді».

Часто застосовую такий вид рольової гри, як переказ від особи героя. Наприклад, на уроці позакласного читання учні переповідають казку «Бременські музиканти» з погляду кота, собаки, півня, осла, розбійника. Спочатку дехто соромиться, але поступово інтерес до ролей зростає. Повна гама радісних емоцій супроводжує гру, особливо такі репліки: «Поставив я копита на підвіконня і заглядаю у вікно...», або: «Учепився я йому в розбійницьку пику кігтями: «А будеш мені сірником в очі тикати!?..». Урок втрачає офіційність, учні відчувають себе розкуто, сприймають усе як веселу забаву, та при цьому навчаються зовсім не іграшковим речам.

Ефективною для мотиваційного навчання є рольова гра «Зустріч літературних героїв». Учні мають продумати та відтворити діалоги між вказаними персонажами:

про що, на вашу думку, могли б поговорити

·        Попелюшка (Шарль Перро, «Попелюшка») і пасербиця (С. Маршак, «Дванадцять місяців»);

·        Пані Метелиця («Пані Метелиця») і Снігова королева (Г.К. Андерсен, «Снігова королева»);

·        Кай (Г.К. Андерсен, «Снігова королева») і Том Сойєр (Марк Твен, «Пригоди Тома Сойєра»);

·        Герда (Г.К. Андерсен, «Снігова королева») і Беккі Тетчер (Марк Твен, «Пригоди Тома Сойєра»);

·        Джульєтта (В. Шекспір, «Ромео і Джульєтта») і Есмеральда (Віктор Гюго, «Собор Паризької Богоматері»).

При здійсненні диференційованого підходу, підвищується інтерес до навчання, тобто виникає мотив праці, відчуття власної значущості, а також відбувається інтелектуальний ріст кожного учня у відповідності з його навчальними можливостями.

 Індивідуальна форма роботи сприяє виявленню уміння учнів працювати самостійно, визначати труднощі у засвоєнні матеріалу, сприяє виробленню самостійності, відповідальності учнів, отриманню реальної картини рівня засвоєння матеріалу кожним учнем. Зважаючи на очікуваний результат при індивідуальній формі роботи, використовую знову ж таки різні завдання:

·         написати інший початок або кінець твору;

·         ввести у певний епізод твору діалог героїв;

·         скласти запитання до твору, які можна запропонувати своєму товаришеві;

·         намалюй словами портрет героя, який найбільше сподобався;

·         що спільного у творах, які ти вивчав на уроках української та зарубіжної літератур;

·        склади запитання для вікторини за твором, який ти прочитав;

·        постав себе на місце героя. Як би ти поводив себе? Чому?;

·        скласти кросворд за вивченим твором;

·        підібрати порівняння до слів і записати;

·        оцінювання подій від імені історика (В. Скотт. «Айвенго»);

·        завдання під назвою «Незакінчені рядки»: допи­сати рубаї за автора, сформулювати тему, образи, проблеми обраного твору «в східному стилі».

На уроках розвитку зв'язного мовлення навчаю різноманітних видів усних і письмових робіт: переказ прочитаного тексту, написання творчих робіт, різних за змістовим типом, спонукаю учнів до так званих творчих дискусій «Якби автором був я». Учасникам пропонується таке запитання: чи є твори, у яких вам щось не сподобалося і що саме у них, на вашу думку, можна і варто змінити?

На практиці переконалася у тому, що підвищенню пізнавальної активності учнів сприяє проведення так званих нестандартних уроків, а саме урок-казка, урок-подорож, урок-диспут, урок-дослідження і т.п. Звичайно, урок-казку доцільніше проводити у 5 - 6 класах, а урок-диспут – у старших класах, оскільки вони потребують більших теоретичних і практичних знань.        Велику увагу приділяю домашньому завданню. Дуже важливо не переобтяжувати учнів. Намагаюсь давати їм цікаві завдання, одне з яких має бути творчого характеру: складання тематичних словників, розгадування або складання шарад, кросвордів, написання творів, складання тестових завдань, створення ілюстрацій і т. п. Практикую також домашні завдання, які треба виконати усім учням обов'язково і такі, які виконуються за бажанням. На наступному уроці результати виконання обов'язково перевіряються, обговорюються і оцінюються.       

Вважаю, що для вчителя-словесника неабияку роль відіграє позакласна робота, саме вона допомагає учителеві у повному обсязі розкрити здібності вихованців, їхні нахили та інтереси. На позакласних заходах продовжую роботу щодо формування мотивації навчання зі світової літератури. З цією метою  проводжу такі заходи: «Що за диво ці казки!», театралізоване свято «В гостях у казки», мовно-літературна гра «Щасливий випадок», турнір лицарів ввічливості, літературні посиденьки.

Намагаюся, щоб такі форми роботи були спрямовані на виховання загальнолюдських якостей, усвідомлення національних традицій нашого народу.     

Крім традиційних для кожного навчального закладу предметних тижнів, вікторин, конкурсів та випуску літературної стіннівки, проводжу консультації, індивідуальні заняття. Цей час використовую також для підготовки учнів до предметних олімпіад.

Позитивна мотивація впливає на ­підвищення ефективності навчально-виховного процесу на уроках, на зацікавленість учнів матеріалом уроку, стимулює їх до навчання. Таким чином, учні готуються до повноцінного життя в новому інформаційному суспільстві, озброївшись літературознавчим «багажем», успішно синтезуючи у собі високу естетичну культуру, досконалий інтелект, творчий потенціал.